Глава 3
Ввійшовши в будинок я побачив старця і кремезного чоловіка в розмові. Старець мав сиве волосся і виглядав років на п’ятдесят. Чоловік мав коротке коричневее волосся і шрам на лівій руці.
-Дозволь мені піти і я повернусь з головою тієї тварюки – сказав чоловік люто.
-Ох, дурню ти хочеш закінчити як твій брат? Він говорив те сааме, а зараз звір, напевно, їсть його по частинах – сказав старець похиливши голову.
Я вирішив показати свою присутність і ми з Котрою підійшли до столу за яким вони сиділи. Я подивився на чоловіка зі шрамом. По обличчю видно як його переповнює лють. Він встав і сказав:
-Ти ще хто, сука, такий? Це той ваш напівмертвий мисливець? На мисливця не похожий. Де твій лук, мисливець?
-Я відьмак не мисливець. Лук мій залишився в хатині хоча я ним і так не часто користуюсь – сказав я підступивши до ньогоі дивлячись прямо в очі.
-Відьмак? Це ше, що за хуйня? Ти шо з месер якийсь? – спитав він задумливо.
-Ні я не майстер. Відьмак – це професійний вбивця монстрів і по тому, що я почув Він вам би не завадив – сказав я, а чоловік відступив, підійшов до старця і сказав:
-І це ваш рятівник? Ви довірите долю селища цьому чужаку, цьому в…відьмаку? – сказав він зневажливо.
-У нас не має вибору, а ти піди краще піди займись чимось корисним. Все це питання закрити! – старець наголосив на цьому.
Чоловік відступив, опустив голову і пішов. По дорозі він пройшов біля мене і прошептав мені у вухо:
-Удачі…вона тобі знадобиться – сказавши це він вийшов, а за ним пішли і решта людей, окрім старця та Котри.
Старець видихнув та присів. Було видно, що він нервувався і тяжко дихав. Напевно, боявся, що той чоловік, або я розпочнемо бійку. Котра підбігла до нього і спиталась чи все гаразд. Кивнув старець і тяжко видихнувши встав та сказав:
-Вибачте за такий прийом пане… як ваше ім’я? У мене не було шансу запитати у вас – сказав він подивившись на мене.
-Нексор. Звіть мене Нексор – сказав я подивившись на старця і додав – А ваше?
-Ах так я ж сам не представився - Нонрев приємно познайомитись – сказав він і простягнув руку.
-Взаємно – сказав я, ми потрясли руки і я додав – так у вас проблема з монстром?
-Так ну ні… Ми не знаєм. Дехто говоре це бандити, проте інші говорять, що це монстр. Ви нам поможете? Ви у нас в боргу, ми потратили добру частину провізії на те, щоб вас залатати – сказав Нонрев напруженим голосом.
-Я винен вам так що я допоможу вам. Спочатку мені треба у вас запитатись… - сказав я розуміючи, якби не ці люди я б лежав мертвий в лісі.
-Питайте,що хочете – сказав радісно старець.
-Де саме нападав цей монстр? – я запитався і додав – Очевидці є?
-Монстр нападав приблизно двадцять миль на північ. В ін. зазвичай нападає вздовж дороги, так що просто йдіть по ній. Щодо очевидців – їх нема. Ніхто не повертався з тої дороги – сказав Нонрев сумним голосом.
-Шкода. Цього мало но є, що є. Я збираюсь і виступаю ввечері – сказавши це я почав іти Нонрев мені у спину крикнув «Спасибі» і я вийшов.